Історично-наукова стаття до Всеукраїнської науково-практичної конференції «Неперервна освіта для сталого розвитку».
Викладач історії
Данилюк А.В.
ЗАМКИ КНЯЖАТ ГОЛОВНИХ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ XVI – ПОЧАТКУXVII СТ. ЯК ОСЕРЕДКИ ОСВІТИ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Дослідження української еліти, її ролі у суспільно-політичних процесах та освітньо-культурному розвитку активізувалися вітчизняними науковцями в останні десятиліття. Передусім це пов’язано із тривалою занедбаністю теми в радянські часи, певним “забуттям” ролі еліти, її видатних представників. Тому спостерігається своєрідний “дослідницький бум”як спроба надолужити історіографічну перерву: вводиться багато нових джерел, які дозволяють ставити та вирішувати нові дослідницькі завдання. Роль соціальної еліти, особливо у ті часи, коли влада та багатство передавалися за спадком, у розвитку культури, освіти, формуванні публічного простору, є очевидною, однак потребує системних, комплексних досліджень.
Найбагатші князівські роди українських земель, відомі з джерел як княжата головні,залишили нам величну архітектурну спадщину, яка сьогодні прикрашає культурний та туристичний ландшафт українських земель. Прийнято виділяти три основних функції замків, а саме: захисну, житлову та адміністративно-політичну. Але потрібно відзначити й гуманітарну спрямованість фортифікаційних споруд, адже саме у стінах тогочасних замків на українських теренах зароджувалася та розвивалася освіта, культура, формувалися потужні релігійні осередки, які ставали центрами сталого розвитку.
В соціальній структурі українського населення XVI- початку XVII ст. князі займали виключне місце [10, c. 35]. Певний ореол сакральності князів визначав їхню модель поведінки, зобов’язував дбати про підданих, визначати напрям розвитку підвладних земель на десятиліття та століття, залишати після себе значний слід та давати приклад для наслідування. Аналіз джерел свідчить, що княжата головні лишили по собі визначальний слід в історії та освіті.
Князі Острозькі були засновниками відомої нам Острозької академії [9, c.14]. Князь Костянтин Острозький займався переважно просвітницькою діяльністю. Він гуртував навколо себе любомудрів, запросив І. Федорова, який був першодрукарем, тим самим перетворивши фортифікацію в громадський та культурний осередок. Викладачі та випускники Острозької академії були українськими полемістами, які вплинули на розвиток педагогічної думки на українських теренах [8, с. 3]. Інші представники княжат головних, а саме князі Збаразькі спорудили костел і монастир бернардинців, при якому відкрили латинськомовну гімназію та парафіяльну школу. В монастирі ченці- бернардини розвернули активну просвітницьку діяльність, але вона, на жаль, тривала недовго. В основному організовували студії філософії і теології для монахів з цього та інших монастирів [5, c. 92]. Тут здобули освіту Ігнацій Дашинськийi архиєпископ, кавалер Ордену Білого Орла Ігнацій Токарчук. Князі Вишневецькі, які також належать до княжат головних, мали у власності розкішний замок. Варто відзначити, що Вишневецькі та їх спадкоємці зібрали велику бібліотеку, що нараховувала близько 15 тисяч томів, серед яких було чимало стародруків, рідкісних видань, а також оригінали листів царів, королів, магнатів [7, с. 123 ]. Родовий маєток Вишневецьких має право бути осередком освіти, адже княжата постійно поповнювали колекцію книг цікавими, переважно західноєвропейськими виданнями. У палаці діяв театр, для якого так само закуповувалося безліч передової тематичної літератури [ 6, c. 177].
Найвпливовішими та найзаможнішими з княжат головних були князі Заславські, які були власниками Новозаславського замку. Вони як і інші князі будували при замку релігійні осередки, адже де була церква – там була освіта. Власники замку мали велику бібліотеку, яку постійно поповнювали. Пізніше Новозаславський замок став частиною іншої фортифікаційної будівлі – палацу Сангушків. Пані Барбара Сангушко була однією з найцікавіших та найвідоміших жінок свого часу. Вона була відома як філантроп та організовувала театральні вистави і літературні салони. Перекладала видання французьких письменників, писала дитячі літературні твори. Нова сторінка в історії замку пов’язана з новим власником Євстафієм Сангушко, який збагатив замкову бібліотеку. Окрім цього він спорудив парафіяльну школу та відкрив міністерське училище для хлопчиків [1, c. 176]. Чималий слід в історії не тільки України, Волині, а й цілої Східної Європи залишив княжий рід українсько-польського походження Чорторийських, у володіннях яких перебував Клеванський замок. З 1632 року в стінах цьому замку розгорнув свою діяльність єзуїтський колегіум. Здебільшого учні колегіуму походили з шляхетських та міщанських родин, а також духовенства. Пізніше фортеця була перебудована і князі Чарторийські заснували в ній польську гімназію. Ця гімназія діяла недовго, адже невдовзі вона була зачинена через участь гімназистів у польських виступах [2, c. 3]. В цілому в цій фортеці на короткі періоди ще відкривалися декілька навчальних закладів та духовне училище.
Таким чином, найвпливовіші князівські роди Острозьких, Заславських, Збаразьких, Вишневецьких, Чорторийських, Корецьких, щоназивалися у документах "княжатами головними"лишили після себе багату культурну спадщину, символами якої є замки. Гуманітарні проекти були у центрі уваги української еліти XVI – початку XVII ст. Чимало княжат займалися широкою просвітницькою діяльністю. У стінах величних замків діяли школи, гімназії, колегіуми тощо. Розвивалося українське шкільництво та педагогічна думка завдяки обміну досвідом та практикою зарубіжних та українських педагогів. Важливу роль відігравали релігійні центри різних конфесій, які часто діяли при замках та культових спорудах, будованих за фінансової підтримки княжат головних.
Список використаних джерел:
Коментарі
Дописати коментар